– Меч, труби, лютня (Л. Баранович) // Пороги і запоріжжя.–Т.1.–Харків,1998.–С.350–360.

Семінарське заняття №10

Тема : Доба бароко. Українська поезія кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ століття

ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»

План:

1. Тенденції розвитку української поезії цього часу. Барокові ознаки. Фольклорні ремінісценції.

2. Громадянські мотиви в поезії (Л. Баранович, Ф. Прокопович, І. Мазепа та ін.).

3. Медитативно–елегійна лірика (творчість О. Падальського, І. Пашковського та ін.).

4. Духовна лірика доби. “Богогласник”: його проблематика і поетика.

5. Інтимна (любовна) лірика. Еволюція проблематики і поетики (звернути увагу на відповідні мотиви у творчості Л. Барановича, Д. Братковського, Ф. Прокоповича, В. Довговича, анонімних віршах, “Їхав козак за Дунай” С. Климовського).

Завдання:

– підготуватися до відповіді за питаннями семінарського заняття;

– вивчити напам’ять вірші за темою,

– законспектувати статтю: Давня укр. поезія як речник державотворення // Розбудова держави. – 1993. – №11.

Література:

– Антологія укр. поезії: У 6т. – Т.1. – К., 1984.

– Аполонова лютня: Київські поети 17–18ст. – К., 1982.

– Українська література 17 ст. – К., 1987.

– Грицай українська поезія. – К., 1972.

– Славутич Яр. “Озьмітеся всі за руки”. Гетьман І. Мазепа як поет // Меч і перо. – К., 1992.

– Давня укр. поезія як речник державотворення // Розбудова держави. – 1993. – №11.

– Поетичний сад високого бароко // Українська мова і література.–2001.–Листоп. (№43).–С.1–40.

– “Богогласник” – найвидатніша пам’ятка української духовної лірики 17–18 століття // Народна творчість та етнографія.–1992.–№5–6.–С.44–49.

– Про версифікаційні особливості книжної україномовної поезії ІІ пол. ХУІІ ст. // Українська поезія. Середина ХУІІ ст.–К.,1992.–С.24–28.

– Парнас віршотворний: Києво–Могилянська академія і український літературний процес ХУІІІ ст.–К.,1999.–С.29–75.

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Геральдична та епіграматична поезія, їх залежність від розвитку техніки книгодрукування. Структура емблеми, її основні складники. Вірші Тарасія Земки (помер 1632 р.) у київських виданнях.

“Діоптра” Віталія (1612) і проблема генези української метафізичної лірики. Художня образність творів, ритміка.

Становлення і розвиток релігійного епосу. Маріологічні вірші Д. Туптала зі збірки “Руно орошенноє” (1680). Віршова спадщина Іоанна Максимовича, його звернення до великих епічних форм: “Алфавіт” (1705), “Богородице Діво” (1707).

Панегірично–одописне віршування, вплив на нього літератури класицизму. Архаїзація мови, нормативність версифікації. “Ода на первий день мая 1761 года” Ігнатія Максимовича, оригінальність настроєвої палітри, роль міфологічних образів і буколічних картин.

Література

1. Див. відповідні розділи підручників і посібників та список літератури до лекцій 14 – 16.

[Вірші Тарасія Земки] // Українська поезія. Кінець ХVІ – поч. ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1978. – С.341 – 348. [Вірші Віталія] // Там само. – С.181 – 189. [Вірші Димитрія Туптала] // Українська поезія. Середина ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1992. – С.278 – 330.

Питання до колоквіуму 3:

Особливості розвитку ораторсько–проповідницької прози другої половини ХVІІ ст. Орієнтація на європейські зразки. Творчість Лазаря Барановича. Доба бароко, її ознаки. Творчість Антонія Радивиловського. Порушення проблем сучасності у проповідях, мова і стиль творів. Герасим Смотрицький і його “Ключ царства небесного”. Проблематика, мова і стиль твору. “Історія Русів” як видатний історико–літературний твір, її джерела, проблематика, значення. Проблематика авторства. Г. Грабянка і його літопис. Джерела твору. Оцінка автором подій національно–визвольної війни 1648 – 1654 рр. Мова і стиль літопису. Полемічна література як явище. Її спрямованість, причини появи жанру, проблематика; сучасний погляд на Брестську церковну унію і полемічну літературу з її приводу. Літопис С. Величка. джерела, основний зміст і форма твору. Обсяг і час написання. Характерні риси стилю літопису і його мови. І. Вишенський – провідна постать в українській історичній літературі кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст. Біографічні відомості, ранньохристиянські світоглядні ідеали, творча спадщина. І. Вишенський в оцінці Д. Чижевського, С. Єфремова. Творчість мандрівних дяків. Соціальна природа даного побутового і літературного явища. Пародії і травестії мандрівних дяків на різдвяні та великодні сюжети. Мова і стиль творів. “Послання до єпископів” як визначний твір у спадщини І. Вишенського, його ідейна спрямованість, композиція, образи. Необхідність переосмислення твору. І. Вишенський у школі. Постать і творчість Іпатія Потія (за І. Франком). Реформаційні ідеї. Полемічні твори поч. ХVІІ ст. (“Пересторога” невідомого автора і “Палінодія” З. Копистенського). Агітація за розвиток національної освіти і культури в “Пересторозі”. Творчість Михайла Андрелли. Доба Реформації, її змістове наповнення. Контрреформація. Ідейно–художній зміст “Апокрисиса” Х. Філалета. Історична проза другої половини ХVІІ ст. (“Густинський літопис” і “Синопсис”). “Ключ розуміння” І. Галятовського, його теоретична і практична частини, їх значення. Загальна характеристика змісту і стильових особливостей проповідей. Дві школи проповідництва. Ідейно–художній зміст послань І. Вишенського, написаних до Брестської унії. І. Франко, М. Возняк, І. Паславський, В. Шевчук про І. Вишенського. Козацькі літописи як історико–літературне явище. Літопис Самовидця. Його зміст, мова і стиль. Хмельницького в літописі. “Тренос” Мелетія Смотрицького. Ідейний зміст, оригінальність художнього зображення дійсності, фольклорні впливи. Еволюція світогляду і творчості. Найважливіші послання І. Вишенського, написані після Брестської унії (крім Послання до єпископів”). Поема І. Франка “Іван Вишенський”.

ЗМІСТОВИЙ Модуль 4: Епоха Бароко. Давня українська драматургія (ХVІІ – ХVІІІ ст.)

Теми лекційних занять

Лекція 19. Раннє бароко. Початок драматургії. Теорія драми

Шкільне походження драми, її зв’язок з європейським театром, шкільною практикою в Західній Європі. Декламації і діалоги як початкові форми шкільної драми. Перший відомий зразок містерії – “На рождество Ісуса Христа вірші” Памви Беринди (1616). Простота драматургічної форми, відсутність показу дії. Особливості відтворення євангельського сюжету.

Розвиток драматургічної техніки у п’єсах Андрія Скульського “Вірші з трагодії Христос пасхон” (1630) та Іоаникія Волковича “Розмишлянє о муці Христа Спасителя” (1631), введення алегоричних образів. Посилення емоційності викладу.

Походження й ідейно–естетичні функції барокових інтермедій. Інтермедії як своєрідний жанр української драматургії. Питання авторства. Дві інтермедії до драми Якуба Гаватовича “Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя” (1619). Джерела сюжетів, зображення народного життя і побуту. Комічні образи – народні типи в інтермедіях “Куповати кота в мішку” (Климко, Стецько) і “Чий сон кращий” (Максим, Рицько, Денис). Роль народної мови в інтермедіях. Ці інтермедії в оцінках дослідників (М. Драгоманов, В. Антонович та ін.).

Теорія шкільної драми. Феофан Прокопович як теоретик драми, його новаторство. Трагедія, комедія, трагедокомедія як види драми. Теорія наслідування. Алегоризм драми. Облаштування драми (сцена, декорації, символи, реквізит).

Література до теми

Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХVІІ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 608 с. Давній український гумор і сатира / Упор. Л. Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – 496 с. Білецький О. І. Зародження драматичної літератури на Україні // Білецький О. І. Зібрання праць: У 5 т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1965. Білецький О. І. Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. // Матеріали... – Т.1. – С.455 – 484. Драгоманов і руські драматичні сцени // Матеріали... – Т.1. – С.257 – 261. Франко І. Русько–український театр: Історичні обриси // Зібрання праць: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1981. – С.293 – 336. Триста років українського театру 1619 – 1919. – К.: “ВІП”, 2003. – С.25 – 268. Є. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича // Радянське літературознавство. – 1962. – №3. – С.60 – 76. Слово Гаватовича живе // Жовтень. – 1970. – №2. – С.113 – 117. , “Трагедія руська” – нововідркитий твір української драматургії поч. ХVІІ ст. // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. – С.286 – 310. Є. Київський період творчості Феофана Прокоповича і бароко // Українське літературне бароко. – К.: Наукова думка, 1987. – С.178 – 192. Грицай їнська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа. 1974. – 200 с.

Лекція 20. Епоха зрілого бароко і розвиток української драматургії

Шкільна драма – особливий вид української драматургії другої пол. ХVІІ ст. Її творці й виконавці (викладачі і студенти).

Тематичні цикли шкільних драм: різдвяна і великодня драми; драма–мораліте; драми–міраклі. Зразок алегоричної драми–мораліте “Царство Натури Людської”. Основні персонажі драми – алегоричні постаті як представники двох ворожих таборів, що ведуть боротьбу за “Натуру Людську” – людину. Вплив літературної традиції на трактування євангельського сюжету. Використання міфології (апокрифічні мотиви у п’єсі).

Драма–міракль в Україні – “Олексій, чоловік божий” (1673 – 1674), її залежність від агіографічної традиції та народної естетики. Значення побутових сцен. Демократизм і гуманізм драми. Використання художніх прийомів бароко. Алегоричні й міфологічні персонажі у п’єсі. Інтермедійна частина – “Іграніє свадьби”, її зміст, дійові особи, зв’язок із драмою.

Самобутність жанрового змісту драми “Слово о збуренню пекла” (друга пол. ХVІІ ст.). Роль народної культури в засвоєнні і трансформації сюжету. Характер типізації персонажів – Аду, Люципера, Христа, Соломона, Івана Хрестителя. Апокрифічні, народні та гумористичні елементи. Іван Франко як публікатор і дослідник драми, його оцінки “Слова о збуренню пекла”.

Інтермедії Дернівського збірника. Історія відкриття рукопису, судження про час і місце їх виникнення. Інтермедія на дві персони: син з татом” – тема школи й освіти. Патріотична спрямованість “Інтермедії на дві персони: німець і хлоп”. “Інтермедія на три персони: хлоп, поляк і німець” – перемога козака над іноземними поневолювачами. Інтермедії і фольклор. Соціальна характеристика персонажів, їх мова як засіб характеристики. Значення інтермедії Дернівського збірника.

Література до теми:

Див. відповідні розділи підручників і посібників. Див. літературу до попередньої лекції (відповідні розділи). Франко І. Слово про збурення пекла: Українська пасійна драма // Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.37. – С.456 – 499. Грицай їнська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – 199 с. (відповідні підрозділи). Грицай їнська література ХVІ – ХVІІІ ст. і фольклор. – К.: Видавництво Київського університету, 1969. – 114 с. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Видавництво АН УРСР, 1960. – 202 с. Сафронова система київської шкільної драми // Українська література ХVІ – ХVІІІ ст. та інші слов’янські літератури. – К.: Наукова думка, 1984. – С.232 – 252. Київський шкільний театр і проблеми українського літературного бароко // Українське літературне барокко. – К.: Наукова думка, 1987. – С.109 – 130. До питання про роль списків українських драм ХVІІ – ХVІІІ ст. // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 1. – Одеса: АстроПринт, 1998. – С.139 – 145. Образ Ісуса Христа на сцені (До питання про акторську гру ХVІІ – ХVІІІ ст.) // Київська старовина. – 1997. – №№1, 2.

Лекція 21. Українська шкільна драма ХVІІІ ст. (зріле і пізнє бароко)

Феофан Прокопович як теоретик давньої драми. “Три книги про поетичне мистецтво”. Прокоповича–драматурга. Тематичне багатство української драматургії ХVІІІ ст. Трагедокомедія Ф. Прокоповича “Владимир” (1705) та її місце в розвитку української історичної драми. Структура сюжету, його літописна основа й оригінальна інтерпретація історії хрещення Київської Русі. Використання досвіду класицистичної драми, визначальне місце барокових елементів у драмі. Образ князя Володимира як мудрого правителя і просвітника. Сатиричне зображення його опонентів – Жеривола, Курояда і Пияра. Прийом антитези. Імена–назви жерців як один із художніх засобів їх характеристики. Використання алегоричних образів та їх місце у трагедокомедії. Актуальність проблематики драми.

Завершення розвитку шкільної драми. Її навчально–виховне значення та основні риси – патріотизм, поширення освіти, опрацювання історичної тематики і розкриття соціальних явищ в Україні. Драма і музика.

Анонімна п’єса “Милість Божа...” (1738) як друга спроба відтворення історичного сюжету засобами драматургії і перша драма про Б. Хмельницького. Проблема авторства, залежність від політичного контексту. Бароковий характер твору, двоплановість сюжету (визвольна війна середини ХVІІ ст. і соціальні явища поч. ХVІІІ–го). Місце алегоричних персонажів. Монолог як форма організації мови персонажів, їх характеристики. , України, їх трактування з позицій ХVІІІ ст.

Драма–мораліте Георгія Кониського “Воскресеніє мертвих” (1747) як спроба органічного поєднання релігійного сюжету і соціального конфлікту та його розв’язання через релігійне повчання й покарання. Композиція п’єси, роль алегоричних персонажів. Прийом контрасту при створенні образів Діоктита й Гіпомена.

Елементи драматургії в “Діалозі Великороссії з Малороссією” (1762) Семена Дієвовича. Проблематика твору.

Література до теми

Див. відповідні розділи підручників і посібників. Див. літературу до лекцій 19 і 20 (відповідні розділи). Сочинения. – М.: Наука, 1961. – 502 с. Іваньо І. В. Естетична концепція і літературна творчість Феофана Прокоповича // Літературна спадщина Київської Русі і українська література ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1981. – С.223 – 249. Його живив бентежний дух: Слово про Ф. Прокоповича // Дорога в тисячу років. – К., 1990. – С.172 – 183. Київська шкільна драматургія // Парнас віршотворний. – К.: Українська книга, 1999. – С.76 – 100. Світоч української духовності (Г. Кониський) // Слово і час. – 1992. – №12. Воскресіння мертвих (Драма) // Там само. Георгій Кониський // Дивослово. – 1997. – №10. До питання про особливості відображення інтимних стосунків в українській шкільній драмі // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 2. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С.102 – 110. Елементи “кіномови” в українській шкільній драмі ХVІІ – ХVІІІ ст. // Сучасність. – 1996. – №5. – С.140 – 143. Український шкільний театр ХVІІ – ХVІІІ ст. // Дивослово. – 1994. – №12.

Лекція 22. Інтермедії ХVІІІ століття

Місце, роль і значення інтермедій у тогочасних шкільних поетиках, їх формально–змістові особливості, розширення й еволюція тематики. Зв’язок інтермедій із відповідними діями (сценами) шкільної драми. Барокові ознаки інтермедій.

Інтермедії до драм Митрофана Довгалевського “Комическоє дійствіє” і “Властотворний образ”, їх ідейно–тематична характеристика. Відтворення комічних ситуацій, побутовий характер конфліктів і перенесення окремих із них у соціально–політичну площину. Зображення в інтермедіях козака–запорожця, солдата–москаля, селянина–хлібороба, протиставлення цим персонажам образів шляхтичів, шинкаря та орендаря. Образи дяків–пиворізів. Засоби типізації персонажів, їх опозиційні пари. Використання біблійних мотивів (наприклад, про жорстокого царя Ірода) для відтворення соціального життя в Україні.

Інтермедії до драми Георгія Кониського “Воскресеніє мертвих”. Характерні образи цих інтермедій. Передача основних рис українського селянина – працьовитості, розуміння місця в суспільстві, забобонності.

Місце інтермедій в історії української драматургії і театру, генетичний зв’язок з ними реалістичної комедії та водевіля (використання поетики та образів інтермедій в українській драматургії ХІХ ст.: “Москаль–чарівник” І. Котляревського, “Назар Стодоля” Т. Шевченка, “Чумаки” І. Карпенка–Карого та ін.). І. Франко про значення інтермедій.

Література до теми

Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Видавництво АН УРСР, 1960. – 239 с. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – С.357 – 383. Давній український гумор і сатира / Упоряд. Л. Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – С.43 – 173. Франко І. Русько–український театр: Історичні обриси // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1981. – Т.29. – С.304 – 306. Грицай їнська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – С.95 – 156. Грицай їнські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. і народна творчість // Українське літературознавство. – 1966. – Випуск 2.

Лекція 23. Вертепна драма

Своєрідний характер українського лялькового театру–вертепу. Синтез у ньому літературної і фольклорної традицій, поєднання біблійних і світських мотивів. Історія вивчення вертепу. Іван Франко як дослідник вертепу.

Будова вертепу та його театральна техніка. Основні зразки вертепних скриньок – Сокиринський і Куп’янський вертепи. Дві частини вертепної драми – біблійна та інтермедійна. Переосмислення релігійної частини вертепу. Традиційні образи – цар Ірод, триє царі (три князі, три гетьмани), образ української матері–страдниці Рахілі.

Інтермедійна частина вертепу, її основні мотиви й образи. Запорожець як центральна фігура вертепної вистави. Фольклорні мотиви. Традиції вертепної вистави. Фольклорні мотиви. Традиції вертепної драми в новій літературі. Вертеп у культурному житті України ХІХ – ХХ ст.

Література до теми:

Див. відповідні розділи підручників і посібників. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – С.415 – 444. Франко І. До історії українського вертепу ХVІІІ ст. // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.36. – С.170 – 375. , Житецький вертеп // Матеріали... – Т.1. – С.504 – 508. Перетц театр на Русі (історичний нарис) // Там само. – С.508 – 518. Грицай їнська драматургія ХVІІ – ХVІІІ ст. – К.: Вища школа, 1974. – С.157 – 188. Грицай ії вертепної драми у п’єсах І. Котляревського та В. Гоголя // Радянське літературознавство. – 1963. – №1. – С.105 – 113. Федас їнський народний вертеп: У дослідженнях ХІХ – ХХ ст. – К.: Наукова думка, 1987. – 184 с. Український вертеп // Дивослово. – 1995. – №12. До питання про початок українського вертепу, або Ще раз в обороні Еразма Ізопольського // Верховина: Збірник наукових праць на пошану професора О. Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.263 – 286.

Теми СЕМІНАРСЬКИХ занять

Семінарське заняття №11

Тема: Українська драматургія ХVІІ – ХVІІІ століття

ПРИМІТКА: для спеціальностей «Українська мова і література», «Українська мова і література та англійська мова», «Українська мова і література та документознавство»

План:

1. До питання про походження давньої української драматургії. М. Драгоманов, І. Франко, М. Возняк, М. Грицай та ін. про походження драми. Школа і драматургія.

2. Теоретико–літературні основи давньої української драми. Жанрова система. Драматургія і бароко. Прокоповича в теорію і практику драми.

3. П’єси на історичну тематику як вершина давньої української драматургії, відображення в ній історично–національної свідомості. Новаторські риси у змісті і формі драм Ф. Прокоповича “Володимир” та Л. Горки “Іосиф патріарха”.

4. Ідейно–художній зміст драми “Милість Божа” невідомого автора. Образи твору.

Завдання:

    підготуватися до відповідей на означені питання; виписати зі “Словника–довідника літературознавчих термінів” і вивчити визначення теоретико–літературних понять (міраклі, мораліте і т. д.); прочитати драми чи їх фрагменти із посібника. Мати відповідні текси на практичному занятті.

Література:

– Є. Київський період у творчості Ф. Прокоповича // Українське літературне бароко. – К., 1987.

– Історія укр. літератури: У 2 кн. – Кн.2. – Л., 1990.

– Український шкільний театр 17–18 ст. // Дивослово. – 1994. – №12.

– Сафронова система київської шкільної драми // Українська література 16–18ст та інші слов’янські літератури. – К., 1984.

– Київський шкільний театр і проблеми укр. літературного бароко // Укр. літературне бароко. – К., 1987.

Семінарське заняття №12: Інтермедії 17–18 століть

ПРИМІТКА: для спеціальності «Українська мова і література»

План :

1. Загальна характеристика розвитку жанру інтермедій.

2. Ідейно–тематичний зміст інтермедій до драм М. Довгалевського (4 і 5 інтермедії до драми “Властотворний образ”, 1 і 3 інтермедії до драми “Коміческое действие”).

3. Зміст і форма 1, 2 і 4 інтермедій до драми Г. Кониського “Воскресіння мертвих”.

4. Мова і образна система інтермедій, типізація та індивідуалізація персонажів.

5. І. Франко про розвиток жанру інтермедій та їх роль у становленні нової драми. Відгуки інтермедій в пізнішій українській та російській драматургії.

Завдання:

    підготуватися до відповідей на означені питання; прочитати інтермедії чи їх фрагменти із посібника. Мати відповідні текси на практичному занятті.

Література:

– Білецький О. І. Зародження драматичної літератури на Україні // Зібр. праць : В 5т.–т.1.–К., 1965.

– Грицай їнські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. і народна творчість // Українська література. – 1966.–№2.

– Гудзій їнські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. // Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст.–К.,1960.

– Франко І. Русько–український театр // Твори: В 20тт.–т.16.–К., 1955.

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Містерії Митрофана Довгалевського “Властотворний образ” (1737) та “Коміческоє дійствіє” (1736), їхня орієнтація на притчеву структуру, підкреслений дидактизм. Місце віршів у структурі творів. Своєрідність сюжетів, алегорична настанова. Залежність п’єс М. Довгалевського від теоретичних положень його курсу поетики “Сад поетичний” (1736 – 1737).

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11