Компетенція та компетентність: порівняльний аналіз понять

УДК 378.147+370.113

КОМПЕТЕНЦІЯ ТА КОМПЕТЕНТНІСТЬ:
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ

У статті проаналізовано підходи до означення понять “компетенція ” та “компетентність ” як базових понять компетентнісного підходу. Встановлено взаємозв’язок між цими поняттями, обґрунтовано їх розмежування. Компетенція – це коло питань, в яких людина добре обізнана (або має повноваження). Компетентність – це інтегративне утворення особистості (якість особистості), що є результатом опанування компетенцій. Компетентність виявляється в успішно реалізованій у діяльності заданої компетенції.

Ключові слова:компетентнісний підхід, компетенція, компетентність, готовність, здатність, діяльність.

Постановка проблеми. Становлення суспільства знань суттєво підвищує вимоги до рівня професіоналізму, компетентності працівників організацій. Тому в системах вищої, професійно-технічної та післядипломної освіти у процесі підготовки фахівців акценти зміщуються на результати навчання, формування у майбутніх випускників навчальних закладів, працівників підприємств тих компетенцій, які необхідні їм для ефективної діяльності на своєму робочому місці.

Іншою нагальною потребою з’ясування сутності та співвідношення понять «компетенція» і «компетентність» є розробка професійних стандартів, Національної рамки кваліфікацій та Національної системи кваліфікацій в Україні. Між тим серед вітчизняних і зарубіжних учених до теперішнього часу ще й досі відсутнє однозначне розуміння їхньої сутності й співвідношення. Існуючі означення цих понять часто несуть “відбиток ” особистих уподобань автора, в одних публікаціях ці поняття ототожнюються, в інших – розрізняються. Одні й ті ж терміни у різних публікаціях тлумачаться по-різному, хоча наукова методологія передбачає термінологічну однозначність понять. Це обумовлює актуальність даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття „компетенція ” та „компетентність ” були предметом наукових досліджень багатьох науковців. Найвідоміші праці російських та українських учених-педагогів В. І. Байденко, Н. М. Бібік, І. О. Зимньої, Н. В. Кузьміної, А. К. Маркової, О. В. Овчарук, О. І. Пометун, Г. К. Селевко, Р. Уайта, А. В. Хуторського становлять основу досліджень цих явищ, дають змогу визначити аналізовані терміни як динамічні поняття.

Фундаментальний теоретичний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» працівників організацій здійснили М. Армстронг, Ч. Вудруф, О. А. Грішнова, Л. В. Івановська, А. В. Казановський, В. Т. Лозовецька, Ю. Г. Одегов, В. С. Плохій, Г. Г. Руденко та ін. Однак багато суттєвих моментів стосовно цієї проблематики так і залишаються до кінця невирішеними, тому доцільним вважаємо аналіз різних підходів до трактування цих питань та визначення їх сутності.

Метою статті є визначення сутності та співвідношення понять «компетентність», «компетенція», обґрунтування їхнього розмежування

Виклад основного матеріалу. Щоб глибше зрозуміти природу цих понять, звернемося до енциклопедичних джерел і словників, які розкривають їх багатогранність і неоднозначність. Латино-російський словник поняття “competentia ” трактує як узгодженість, відповідність, а “сompete” – як відповідати, бути годящим, здатним [9,  217]. У перекладі з англійської “соmpetence ” означає: здатність, уміння; компетентність; компетенція, повноправність [24, 563]. Тлумачні словники англійської мови трактують це поняття як відповідність, достатність, уміння виконувати певну роботу, завдання та обов’язок; розумові здібності або загальні уміння та навички [22, 200]; властивість за значенням “компетентний ” [21, 116].

Варто зазначити, що в англомовних джерелах застосовується також слово “competency” (мн. competencies), яке має ті ж самі значення, що й “соmpetence”. Окрім того, аналіз етимологічної інформації тлумачного словника доводить, що саме “competency” походить від латинського Competentia [22, 200], а це означає, що його потрібно перекладати як “компетенція ”.

У тлумачних та енциклопедичних словниках компетенція визначається як “добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи, особи ” [10,  874]; “коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний; коло чиїхось повноважень, прав ” [11,  289]; “ коло повноважень, наданих законом, статутом або іншим актом конкретному органу або посадовій особі; знання і досвід у певній галузі ” [14, 613]; “коло питань, явищ, в яких дана особа авторитетна, має досвід, знання; коло повноважень, галузь належних для виконання ким-небудь питань, явищ ” [17, 358].

Тлумачення поняття “компетентний ” в українських та російських словниках хоча дещо й відрізняються за своїм змістом, але містять загальні аспекти: “1) який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який ґрунтується на знанні; кваліфікований; 2) який має певні повноваження; повноправний, повновладний ” [10, 874]; “знаючий, обізнаний, авторитетний в якій-небудь галузі; який володіє компетенцією ” [11, 289]; “обізнаний, визнаний знавець з певного питання; який володіє компетенцією, повноправний ” [17, 358]. За психологічним словником “компетентність ” – психосоціальна якість, що означає силу і впевненість, витікаючи від почуття особистої впевненості і корисності, що дає людині усвідомлення своєї здатності ефективно взаємодіяти з оточенням [12, 186].

Трактування словниками поняття “компетенції ” відображає переважно соціальний бік діяльності суб’єкта, й фіксує коло заданих ззовні цілей і способів діяльності. Знання, коло питань, досвід подані як узагальнені поняття, що не стосуються конкретної особи, які не є її особистісним надбанням. Зокрема, у професійній діяльності компетенція суб’єкта визначається посадовими обов’язками й посадовою інструкцією, а в системі освіти – цілями навчальної діяльності суб’єкта освіти і навчальним планом. Поняття “компетентний” стосується особи, яка володіє компетенцією, і є оцінною категорією щодо ефективного виконання своїх повноважень або функцій. Компетентність виступає в українській і російській мовах як якість, яка дозволяє їй (або навіть дає право) вирішувати певні завдання, виносити рішення, судження у певній галузі. Основою цієї якості є знання, обізнаність, досвід соціально-професійної діяльності людини.

Поняття “компетенція” та “компетентність” є об’єктом досліджень також фахівців з управління персоналом організацій. Зокрема, у 1982 р. у США були опубліковані результати наукових досліджень В. Макелвіла, які теоретично доводили, що сутністю будь-якої організації, її основою є наявний набір компетенцій всіх працівників компанії [16, 167]. Спершу терміни «компетентність» і «компетенція» як у наукових дослідженнях, так і в практиці роботи служб персоналу використовувалися як синоніми. Однак, на думку Ч. Вудруфа, слід розрізняти зазначені поняття: компетентність – це поняття стосується людини, воно передбачає аспекти поведінки, що стоїть за компетентним виконанням роботи; компетенція – це поняття стосується роботи, сфери професійної діяльності, в якій людина є компетентною [25, 30-33]. Спенсер та Спенсер в [15] визначали компетенцію як базову якість індивідуума, що визначає ефективне або найкраще виконання ним деяких робіт або дій у певних ситуаціях.

На думку англійського вченого М. Армстронга, термін «компетентність», по-перше, корисний для опису того типу поведінки (тих його аспектів), який потрібен організації для досягнення високого рівня ефективності. Це поняття допомагає сконцентрувати увагу на ключових питаннях поведінки, що впливають на результати. По-друге, поняття «компетентність» можна використовувати для опису тих знань і вмінь, які очікуються від працівника для ефективного виконання його обов’язків [1, 277].

Отже, компетентність – це здатність особи вирішувати виробничі завдання конкретної організації, а компетенція – стандарти поведінки, які забезпечують цю здатність.

У педагогічних дослідженнях поняття „компетенція ” вченими визначається по-різному, але, на нашу думку, усі аналізовані трактування мають спільну основу. Подамо основні підходи щодо трактування цього терміну:

- компетенція як сукупність знань, умінь, навичок, способів дії та ставлень особистості стосовно певного предмета, галузі знань. А. Хуторський зазначає, що компетенція включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що стосуються певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності стосовно них [8]. З огляду на це вчений вводять у науковий обіг поняття „освітня компетенція ” – сукупність смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня стосовно визначеного кола об’єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно та соціально значущої продуктивної діяльності. Загальноосвітні компетенції потрібні не для всіх видів діяльності, у яких бере участь людина, а тільки для тих, що охоплюють основні освітні сфери й навчальні предмети [7].

Таке розуміння компетенції співзвучне європейському трактуванню компетенції, що включає знання й розуміння (теоретичне знання академічної області, здатність знати й розуміти), знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути (цінності як невід'ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті).

- компетенція як інтегративна цілісність знань, умінь і навичок, що забезпечують професійну діяльність, здатність людини реалізовувати на практиці свою компетентність [5, 26].

- компетенція як об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь і навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини як абстрактного носія [8, 92]. Н. М. Бібік трактує компетенцію як соціально закріплений освітній результат. Тобто компетенції можуть бути виведені як реальні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлень з певної галузі знань, якостей особистості, яка діє в соціумі. Дослідниця передає поняття „компетенції ” через усталені поняття: „готовність до...”, „здатність до...” [8, 49].

- компетенція як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню [2, 38]. Такої ж думки дотримуються також російські дослідники С. Е. Шишов та В. А. Кальней [20]. Дж. Равен також звертав увагу на те, що компетенції – це мотивовані здатності.

Поняття „компетентність ” означують так:

- компетентність як інтегрована характеристика якості особистості, результативний блок, сформований через досвід, знання, вміння, ставлення, поведінкові реакції [8, 92] (Проект ПРООН „Освітня політика та освіта “рівний – рівному ”).

- компетентність як інтегративна якість особистості. На думку Г. К. Селевка, компетентність це – «…інтегральна якість особистості, яка проявляється в її загальній здатності та готовності до діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, які набуті в процесі навчання і соціалізації та орієнтовані на самостійну і успішну участь у діяльності» [13, 139]. Компетентність, як вважає В. Д. Шадриков, – це набуття певних знань, навичок, життєвого досвіду, що дозволяє говорити про що-небудь, робити або вирішувати що-небудь, а також наявність у людини високого рівня ініціативи, здатності організовувати людей для виконання поставленої мети, готовності оцінювати та аналізувати соціальні наслідки своїх дій. Компетентність – “якість особистості або сукупність якостей, мінімальний досвід діяльності в заданій сфері” [19,  27].

- компетентність як здатність до чогось. Експерти програми „DeSeCo” (Definition and Selection of Competencies) тлумачать компетентність як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. С. Е. Шишов та В. А. Кальней зазначають, що компетентність – це здатність (уміння) діяти на основі здобутих знань. Компетентність передбачає досвід самостійної діяльності на основі універсальних знань [20, 21].

- компетентність як поєднання, набір знань, умінь, навичок і т. д. М. А. Холодна вважає, що компетентність – це особливий тип організації предметно-специфічних знань, що дозволяють приймати ефективні рішення у відповідній галузі діяльності. На її думку, знання повинні задовольняти такі вимоги: різноманітності (множина різних знань про різне); структурованості; гнучкості;оперативності і доступності; здатність до застосування знань в нових ситуаціях; категоріальний характер знань; володіння не тільки декларативними, але й процедурними та конструктивними знаннями; рефлексії, тобто знання про широту і глибину своїх знань [18, 207]. Такої ж думки дотримується і українська дослідниця О. І. Пометун [8, 17]. Російські педагог А. В. Хуторський характеризує компетентність у визначеній галузі як поєднання відповідних знань і здібностей, що дають підставу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній. Компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особисте ставлення до неї та предмету діяльності [7].

- компетентність як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу (Міжнародний департамент стандартів для навчання, досягнення та освіти – International Board of Standards for Training, Performance and Instruction (IBSTPI). При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності [23, 1].

- компетентність як готовність до діяльності, що базується на досвіді [13] (Г. К.  Селевко).

- компетентність як досвід. І. О. Зимня трактує компетенцію як сукупність знань і правил використання цих знань, а компетентність – як актуальний прояв компетенції, як інтелектуально й особистісно-обумовлений досвід соціально-професійної діяльності людини, як знання, на базі яких людина може використовувати компетенції [6].

Російський педагог М. М. Боритко визначає компетенцію як створену заздалегідь вимогу до навчальної підготовки того, хто навчається, як характеристику його професійної ролі, а компетентність – як ступінь відповідності цій вимозі, ступінь засвоєння компетенції, як особистісну характеристику людини [3].

Отже, компетентність виступає як якість, особистісне надбання особи, що дозволяє їй вирішувати певні завдання, виносити рішення, судження у певній галузі. Основою цієї якості є знання, обізнаність, досвід соціально-професійної діяльності людини. Цим самим підкреслюється інтегративний характер поняття “компетентність ” . Тому ми не можемо погодитися з тими науковцями, які означують “компетентність” як характеристику особистості або її якості. Дійсно, компетентність характеризує особистість стосовно ступеня відповідності виконаного нею завдання тій вимозі, яка означена компетенцією. Компетентність – це не характеристика якості особистості, а її якість, набута в процесі навчально-пізнавальної та позанавчальної діяльності.

Окремі автори наукових публікацій компетентність розуміють як сукупність компетенцій. З таким розумінням ми також не можемо погодитися, оскільки поняття “компетенції ” пов’язане із змістом сфери діяльності, а “компетентність ” завжди стосується особи, характеризує її здатність якісно виконувати певну роботу. Тому не можна тлумачити компетентність як сукупність компетенцій, оскільки ці поняття “знаходяться ” у різних площинах.

У роботах дослідників ми зустрічаємося з поняттям “компетентність ”, як в однині, так і в множині. На нашу думку, це пов’язано з вільним перекладом слова Competence (Competencies). Термін “компетентність ” утворено з прикметника “компетентний ” за допомогою суфікса –ість, який утворює іменник із значенням якості. У відповідності з граматикою української мови абстрактні поняття із значенням якості, які закінчуються на –ість, вживаються в однині. Ми вважаємо, що компетентність – це якість особистості, тому цей термін потрібно вживати в однині. Поняття “компетенція” може вживатися як в однині (коли йдеться про яку-небудь галузь діяльності або пізнання), так і в множині (коли йдеться про сукупність галузей).

Висновки. Проведений в [4] аналіз понять компетенції і компетентності в наукових публікаціях дозволив нам дійти висновку, що ці терміни потрібно розрізняти. Компетенція характеризує офіційно закріплені повноваження організації чи посади (робочого місця) конкретного працівника і являє собою сукупність прав та повноважень, якими наділений конкретний орган або посадова особа, працівник організації відповідно до чинного законодавства і нормативних актів, статутів, положень, угод, договорів тощо. Компетенція стосується сфери професійної діяльності, в якій працівник компетентний. Вона має безпосереднє відношення до процесу трудової поведінки посадової особи чи працівника організації. З іншого боку, компетенція – це коло питань, в яких людина добре обізнана (або має певні повноваження). У сфері освіти компетенція – це об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, досвіду, ставлень у певній сфері діяльності людини як абстрактного носія; компетентність – це інтегративне утворення особистості, що поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід і особистісні якості, які обумовлюють прагнення, готовність і здатність розв’язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності. Поняття “компетенція ” пов’язане із змістом сфери діяльності, а “компетентність ” – з особистістю, із здатністю особи ефективно діяти у різних ситуаціях. Поняття “компетентності ” відображає внутрішній бік діяльності суб’єкта з реалізації тих цілей, які задані в понятті компетенції. Компетентність виявляється в успішно реалізованій у діяльності компетенції і включає особисте ставлення до предмету і продукту діяльності. Принципова, на наш погляд, відмінність компетенції від компетентності полягає в тому, що компетенція є інституційним поняттям, що визначає статус якої-небудь особи, а компетентність є поняттям функціональним.

Компетенція визначається державою, певними установами або окремими особами, які уповноважені організовувати відповідний вид діяльності, а компетентність набувається особою у процесі опанування знань, вмінь, навичок, набуття досвіду і вказує на здатність і нахил індивіда до виконання певного виду діяльності. Існує тісний діалектичний взаємозв’язок компетенції та компетентності. Вони перебувають у тісній гармонії, коли компетенція відповідає вимогам часу, а її носії – суб’єкти – відповідають її вимогам. На зміст компетенції впливають соціальне замовлення, рівень розвитку суспільства і його окремих представників, конкретно-історичні цілі тощо. За умови відставання та невідповідності особистісних морально-ділових рис суб’єкта його новій компетенції, тобто новому колу повноважень (функцій), виникає конфліктна ситуація.

На формування компетентності впливають сама компетенція та особистісні морально-ділові риси суб’єкта. Якщо вони будуть перебувати у протиріччі з компетенцією відповідної посадової особи, то виникатиме конфлікт між суспільством та особистістю. Рівень професійних, спеціальних знань, які відповідають компетенції, ступінь розвиненості особистісних якостей суб’єкта є передумовою її успішної реалізації або ж не реалізації. Особливістю професійної компетентності є стан організованості професійного середовища: чим гірше організована професійна діяльність, тим необхіднішим є професійно компетентний спеціаліст. Таким чином, поняття «компетентність» і «компетенція» є взаємопов’язані та взаємообумовлені, але нетотожні одне одному.

Як особистісне утворення компетентність можна подати у вигляді сукупності компонент: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, ціннісно-рефлексивного, емоційно-вольового. Виділені компоненти існують не ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов’язані між собою. Така точка зору на суть компетентності переважає у працях як українських, так і російських дослідників. Тому некоректно окремий компонент компетентності назвати компетенцією або компетентністю (наприклад, мотиваційна, рефлексивна, емоційна компетентність), як це можна зустріти в окремих публікаціях, адже порушується системна й інтегративна сутність компетентності.

Компетенція – це коло питань, в яких людина добре обізнана (або має певні повноваження), а компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке є результатом набуття компетенцій. У сфері освіти компетенція – це об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини як абстрактного носія; а компетентність – це інтегративне утворення особистості, що поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід і особистісні якості, які обумовлюють прагнення, готовність і здатність розв’язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності. Якщо компетенція є відчуженою, наперед заданою соціальною вимогою (нормою) до освітньої підготовки особи, необхідної для ефективного здійснення продуктивної діяльності, то компетентність – уже досягнута особистісна якість.

Подальших досліджень потребує проблема реалізації компетентнісного підходу, зокрема, технологія формування та оцінювання професійної компетентності в умовах європейської кредитно-трансферної системи організації навчання майбутніх фахівців.

ЛІТЕРАТУРА

1. Практика управления человеческими ресурсами: Пер. с англ. / Под ред. С. К. Мордовина. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 832 с.

2.  О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник / К. О. Баханов. – Запоріжжя, 2002. – 120 с.

3.  М. Профессионально-педагогическая компетентность педагога [Электронный ресурс] / // Интернет-журнал "Эйдос". – 2007. – 30 сентября. – Режим доступа : http://www. *****/journal/2007/0930-10.htm

4. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду / М. С. Головань // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С. 23-30.

5. Компетентностный поход к модернизации профессионального образования / Э. Зеер, Э. Сыманюк // Высшее образование в России. – 2005. – № 4. – С. 23-30.

6. Зимняя компетенции – новая парадигма результата образования / // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 34 – 42.

7. Ключевые компетенции и образовательные стандарты: Доклад на Отделении философии образотворческой и теоретической педагогики. РАО 23 апреля 2005г. [Электронный ресурс] / А. В. Хуторской – Центр „Эйдос”. – Режим доступа : www.eidos.ru/news/compet.htm

8. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під загальною редакцією О. В. Овчарук. – К.: „К. І.С”, 2004. – 112 с.

9. Латинско-русский словарь / Ред. И. Х. Дворецкий. М.: Русский язык, 1976. – с. 217.

10. Новий тлумачний словник української мови (у трьох томах). том 1, А – К / Укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – Київ, Вид-во “АКОНІТ”, 2006. – 926 с.

11. Ожегов русского языка: 70000 слов / Под ред. . – 23-е изд., испр. – М.: Русский язык, 1990. – 917 с.

12. Психологический словарь [авт.-сост. , , ]; под ред. . – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 640 с.

13. Компетентности и их классификация / Г. Селевко // Народное образование. – 2004. – № 4. – С. 138-143.

14. Советский энциклопедический словарь. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 19с.

15. Спенсер Спенсер Компетенции в работе. Модели максимальной эффективности работы / Спенсер, Спенсер / Пер. с анг. – М.: НІРРО, 2005. – 384 с.

16. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. . – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.

17. Ушаков словарь современного русского языка / Под ред.  Ф. М.: Альта-Пресс, 2005. – 1216 с.

18. Холодная интеллекта. Парадоксы исследования / М. А. Холодная. – СПб.: Питер, 2002. – 272 с. (Серия “Мастера психологии”).

19.  Д. Новая модель специалиста: инновационная подготовка и компетентностный подход / В. Д. Шадриков // Высшее образование сегодня. – 2004. – № 8. – с. 26-31.

20. Шишов : мониторинг качества образования / С. Е. Шишов, В. А. Кальней. – М.: Педагогическое общество России, 2000. – 316 с.

21. Hornby A. S. Oxford Student’s Dictionary of Current English / A. S. Hornby. – Oxford: Oxford University Press; Moscow: Prosveshcheniye Publishers, 1984. – 769p.

22. New Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English language: Lexicon Publication, 1993. – 1150 p.

23. Spector, J. Michael-de la Teja, Ileana. ERIC Clearinghouse on Information and Technology Syracuse petencies for Online Teaching. ERIC petence, Competencies and Certification. – 2002.– p.1–3.

24. The Concise Oxford English-Russian Dictionary / Edited by Paul Falla. – Oxford: Oxford University Press, 2001. – 1007p.

25. Woodruffe C. Competent by any other name / C. Woodruffe // Presental Management. – 1991. – September. – Р. 30-33.

РЕЗЮМЕ

Н. С. Головань. Компетенция и компетентность: сравнительный анализ понятий.

В статье проанализированы подходы к определению понятий “компетенция” и “компетнтность” как базисных понятий компетентностного подхода. Установлена взаимосвязь между этими понятиями, обосновано их разграничение. Компетенция – это круг вопросов, в которых человек хорошо осведомлен (или имеет полномочия). Компетентность – интегративное личностное образование (качество личности), являющееся результатом овладения компетенций. Компетентность проявляется в успешно реализованной в деятельности заданной компетенции.

Ключевые слова: компетентностный подход, компетенция, компетентность, готовность, способность, деятельность.

SUMMARY

M. Golovan’. Competency and competence: comparative analysis of concepts.

The article is analyzes the approaches to defining the concepts of "competency" and "competence" as the basic concepts of competence-based approach. The relationship between these concepts, justified their petency – a range of issues in which a person is well aware (or has the authority). Competence – an integrative personal education (quality of the individual), which is the result of mastering the petence is manifested in the successfully implemented in the activity of a given competency.

Keywords: competence approach, competency, competence, readiness, ability, activity.